Текст песни: Ван Гог (Вежа Хмар )

Добрий ранок, моя одинокосте,
Холод холоду, тиша тиш.
Циклопiчною одноокiстю
Небо дивиться на Париж.

Моя муко, ти ходиш по гранi.
Вчора був я — король королiв,
А сьогоднi попiл згорання
Осiдає на жар кольорiв.

Мертвi барви, о руки — митарi,
На мольбертах розп’ятий свiт.
Я — надгрiб’я на цьому цвiнтарi.
Кипариси горять в небозвiд.

Небо глухо набрякло грозою,
Вигинаються пензлiв Хорти,
Чорним струсом палеозою
Переламано горам хребти.

Струменiє моє склепiння
Я — пастух, я дерева пасу.
В кишенях, залатаних терпiннням
Я кулаки до смертi несу.

Самовитий, несамовитий,
Не Гоген, не Сезан, не Мане,
Але що ж я можу зробити,
Як в менi забагато мене.

Вiн божевiльний, кажуть, божевiльний.
Що ж, може бути, вiн — це я.
Боже-вiльний, боже, я — вiльний.
На добранiч, свободо моя.